Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість за значенням прикметника “вжитий”; стан того, що вжито, використано, застосовано на практиці.
- (Лінгвістика) –
Умовність, традиційність, прийнятість у мовленні чи поведінці; відповідність загальноприйнятим нормам уживання (наприклад, мовного засобу).
- (Лінгвістика) –
У лексикографії: позначення ступеня поширеності, частотності вживання мовної одиниці (слова, словосполучення, форми) у мові.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вжитість, р. вжитості, д. вжитості, з. вжитість, о. вжитістю, м. вжитості, к. вжитосте