1. Властивість за значенням прикметника “вжитий”; стан того, що вжито, використано, застосовано на практиці.
2. Умовність, традиційність, прийнятість у мовленні чи поведінці; відповідність загальноприйнятим нормам уживання (наприклад, мовного засобу).
3. У лексикографії: позначення ступеня поширеності, частотності вживання мовної одиниці (слова, словосполучення, форми) у мові.