1. Властивість або стан взаємозамінних елементів, коли один може замінити інший без зміни функції, призначення або якості системи чи цілого.
2. (У техніці, стандартизації) Технічний принцип, за яким деталі, вузли або вироби одних типорозмірів можуть застосовуватися замість інших без додаткового підганяння, що забезпечує їхню сумісність.
3. (У математиці, логіці) Відношення між об’єктами, що допускає їхню взаємну заміну в певному контексті (наприклад, у формулі) без порушення істинності чи структури.