Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан взаємного доповнення, коли два чи більше елементів, явищ або процесів утворюють цілісність, компенсуючи нестачі або розширюючи можливості один одного.
- (Біологія) –
У біології, соціології, теорії систем тощо — принцип організації, за якого компоненти системи функціонально доповнюють один одного, забезпечуючи її стійкість та гармонійне функціонування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. взаємодоповнюваність, р. взаємодоповнюваності, д. взаємодоповнюваності, з. взаємодоповнюваність, о. взаємодоповнюваністю, м. взаємодоповнюваності, к. взаємодоповнюваносте