Властивість або стан взаємного доповнення, коли два чи більше елементів, явищ або процесів утворюють цілісність, компенсуючи нестачі або розширюючи можливості один одного.
У біології, соціології, теорії систем тощо — принцип організації, за якого компоненти системи функціонально доповнюють один одного, забезпечуючи її стійкість та гармонійне функціонування.