Взаємочинність — у філософії та соціальних науках: фундаментальна властивість соціального буття, що полягає у спільній, узгодженій та взаємозалежній діяльності суб’єктів (людей, груп, інституцій), спрямованій на досягнення спільної мети або створення спільного результату, де дії кожного учасника є умовою та складовою частиною дій інших.
Взаємочинність — у психології (особливо в теорії навчання Л. Виготського): процес спільної, розподіленої діяльності, в ході якої відбувається передача культурного досвіду, знань і навичок від одного індивіда до іншого, що є основою розвитку вищих психічних функцій.
Взаємочинність — у педагогіці: принцип організації навчального процесу, заснований на діалогічній співпраці, спільному вирішенні завдань та взаємному навчанні між учасниками освітнього процесу (вчитель-учень, учень-учень).