Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “визирати” — спостереження, виглядання звідкись, часткове показування з-за чогось або обережне оглядання навколишнього простору.
2. (переносне) Непомітне або мимовільне виявлення, прояв чогось, що стає видимим або відчутним (наприклад, почуттів, намірів, ознак явища).
Приклад 1:
Поведінка Респондента підчас семінарських слухань може бути охарактеризована як невиразна (часті визирання з вікна, хронічна неуважність, відсутність поглядів). У той же час Респондентові когось явно бракувало (я здо гадуюся кого, але не буду).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Так крiзь грати у вiкнi вагонзаку протискалося руку з запискою, металося за вiтром: ачей хто незлий нагледить, пiдбере, пiшле за адресою — визирання вслiд полопотiлому папiрцевi, голодна надiя в очах: не художники, нi?… А до майстернi — бочком, задами, кружними вуличками: “Не треба, щоб вас зi мною бачили…” Вiтчизна i дiм, атож: Україна, вiсiмдесят другий рiк. I нi тобi британських кореспондентiв, нi листiв на пiдтримку вiд провiдних дiячiв лiтератури й мистецтва — це ж хто тодi Нобелiвку був дiстав, Маркес, здається?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”