визволитель

1. Той, хто визволяє когось або щось від залежності, гніту, неволі, окупації; звільнитель.

2. У конкретно-історичному контексті — учасник, боєць або формування, що брали безпосередню участь у звільненні певної території від ворога (наприклад, у період Другої світової війни).

3. (переносне значення) Той, хто рятує, допомагає позбутися чогось тяжкого, гнітючого (наприклад, від почуття самотності, від важких думок).

Приклади вживання

Приклад 1:
Всі Слався, слався, наш гетьмане, — Визволитель християн! І хвалу тобі, і шану Шлють державці з усіх стран!
— Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |