Словник Української Мови
Буква
1. Спеціально спричинити, зробити так, щоб щось сталося, з’явилося; породити, спровокувати.
2. Звернутися до когось з вимогою, наказом або проханням з’явитися кудись; покликати.
3. (У техніці, комп’ютерних системах) Активувати, запустити певну процедуру, функцію або програму.
Приклад 1:
Потрібно на увазі що, використовуючи зв’язування певного роду, комунікатор починає з того явища, яке вже відбувається, та з’єднує його з тим явищем, яке він хоче визвати. Ефект буде великим, якщо починати з найменш обов’язкових форм зв’язування та поступово переходити до більш обов’язкових форм.
— Котляревський Іван, “Енеїда”