Значення
- (Юриспруденція) –
Офіційно або публічно підтвердити існування, законність, правомірність або істинність когось або чогось; схвалити, затвердити.
- (Психологія) –
Відкрито та свідомо погодитися з фактом, обставиною, думкою або станом речей; усвідомити та прийняти як реальність.
- (Юриспруденція) –
У правовому контексті — офіційно підтвердити чи засвідчити певний юридичний факт, статус, правовідносини або зобов’язання.
- (Лінгвістика) –
Оцінити, вшанувати когось або щось як видатне, авторитетне; віддати належне.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я визнаю, ти визнаєш, він визнає, ми визнаємо, ви визнаєте, вони визнають