визнаний
[ʋɪznɑnɪj] Прикметник
Буква:В
Значення
- (Юриспруденція) –
Такий, що отримав офіційне схвалення, затвердження або юридичну силу; санкціонований.
- (Соціологія) –
Такий, що отримав загальне схвалення, повагу або авторитет; широко відомий і шанований у певній галузі.
- (Юриспруденція) –
Той, чий статус, права або повноваження офіційно підтверджені; законний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. визнаний, р. визнаного, д. визнаному, з. визнаного, о. визнаним, м. визнанім