Словник Української Мови
Буква
1. Залишитися в живих після важких випробувань, небезпеки, лиха або тривалого часу; продовжити існування.
2. Продовжувати рости, існувати (про рослини, організми).
3. Перен. Зберегти актуальність, значення або продовжувати функціонувати (про явища, поняття, звичаї тощо).
Приклад 1:
Отже, самотніми ми не були, було «з ким сісти, хліба з’їсти»… Вижити допомагала постійна праця. Музей Коцюбинського у складі Академії Наук не був суто формальною штатною одиницею, створеною з метою забезпечення родини Коцюбинських засобами до існування, продуктовими картками тощо.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Не могли вижити. Як нiч, так i ходить мертва панi, ходить, i плаче, й проклинає за свою недолю розбiйникiв.
— Невідомий автор