Словник Української Мови
Буква
1. Дістати щось із середини, з внутрішнього простору чогось; витягти, вибрати.
2. Вилучити, усунути якусь частину з цілого; видалити.
3. Розібрати, роз’єднати складені частини чогось (наприклад, механізм).
4. У математиці: виконати дію, обернену до вкладання, включення (у теорії множин).
Приклад 1:
Скопа ввігнала кігті в спину рибини, але рибина була надто велика, скопа не могла вийняти кігті, й рибина потягла птаха в глибінь. Але довго стояти зась.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Ти менi з ним — гляди — не приставай, бо як побачу, пане добродзею, то… Але вiн не скiнчив: саме в той мент, як Гафiйка нагнулася, щоб вийняти з печi горщик, з-за пазухи висунулась в неї книжка i впала додолу. Гафiйка покинула горщик, вхопила книжку i, вся червона, з очима, повними слiз, прожогом вибiгла в сiни.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Вийняти вiкно i поставити його на землю надворi було вже тодi легко. Тим часом надворi вже зовсiм стемнiло.
— Невідомий автор