виїмковість

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Властивість або стан того, що є виїмковим, тобто винятковим, особливим, що різко відрізняється від загального правила або звичайного явища; винятковість.

2. (Лінгвістика) –

   (У лексикографії та термінології) Категорія, що позначає мовну одиницю (наприклад, слово, форму, правило), яка становить виняток із загальної норми, закономірності або парадигми.

Правопис та відмінювання