Приклад 1:
Від тієї бабці, що, частуючи Чоботаренка борщами, налисниками, голубцями, пиріжками й пундиками, від яких дівчата відмахувалися з огляду на лінію, — чи то поважно, чи то жартома докидала, ніби їй допомагає куховарити сам домовик, вивезений з України? Чи від тієї вже дещо іншої, хоча тієї ж самої бабці Мотрі Забірків у білій селянській хустині, бабці, яка того вечора, як Пилип, задля сміливости вицмуливши мало не цілу пляшку горілки, прийшов просити бабциної допомоги, щоб вона, яка єдина має вплив на Харитю, уламала онуку, не зволікаючи, стати його, Чоботаренка, законною дружиною, — дуже дивно на нього глянула й усміхнулася, і від бабциного якогось зовсім не бабциного усміху отетерілий Пилип, що майже вмить протверезів, зауважив: на його очах бабцина селянська хусточка розв’язується під підборіддям, тільки не спадає, а, випростуючися, бляшаніє, тупими клинами лягаючи на груди, потім поволі збрижується на скронях, оголюючи вуха й набираючи підозрілої схожости з короною верхнього й нижнього Єгипту, аж Пилипове серце від хвилевого припущення стискається на грудочку переляку: що коли Харитя, Леся, Марта й весь світ навколо — це лише тимчасові бабцині еманації?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
