Значення
- (Література) –
Герой, богатир, муж, воїн, який відзначається силою, відвагою та доблестю, особливо в контексті давньої історії чи народних епічних творів.
- (Історія) –
У давньоруських та козацьких піснях, думах, казках — почесна назва лицаря, хороброго воїна, захисника рідної землі.
- (Література) –
Переносно: людина, яка проявляє мужність, стійкість, благородство у житті чи в боротьбі за високі ідеали.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. витязь, р. витязя, д. витязеві, з. витязя, о. витязем, м. витязеві, к. витязю