1. Дія за значенням дієслова витворити; створення чого-небудь, творення, породження.
2. Результат такої дії; те, що витворено, створено, утворено.
3. (у філософії) Процес утворення, виникнення чого-небудь з чогось; генерування.
Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова витворити; створення чого-небудь, творення, породження.
2. Результат такої дії; те, що витворено, створено, утворено.
3. (у філософії) Процес утворення, виникнення чого-небудь з чогось; генерування.
Приклад 1:
), немiцний, якраз у мiру, запах дезику — котяра з сивим “йоржиком” i шельмiвським зеленооким прижмуром, трохи приношений, розволочений артистичний шарм, сухi зморшки усмiху, побриженi мiшки пiд очима, — “а ти сказала, — згадував вiн опiс‑ля, коли в них пiшов був процес витворення тої спiль‑ної мiфологiї, без якої жоднiй парi не остоятися, — з легендою про Золотий Вiк фази закоханостi, з власними дрiбними обрядами й ритуалами, — пiшов, та зразу ж i урвався, — ти сказала — валi с пляжа, дядя”, — ну, положим, не так, точнiше, не зовсiм так, але iнтерeсу не виявила, що правда, то правда, — тож тим дивнiший був, увечерi того‑таки дня, несподiваний промельк ясного, пронизливого наскрiзного бачення, котре, грiх нарiкати, нiколи ж тебе на крутих поворотах не полишало, от ти його — тлумила‑таки, i не раз, та ще й як! — увечерi, в самому розповнi фестивальної програми, в густих випарах поту й алкоголю, куди ти зiйшла з естради, вiдчитавши своє — два вiршi, два холєрно добрi вiршi просто в нетверезий гул злитих в одне довкружне блимання жовтоплямних фiзiй, точнiше, поверх нього — тримаючись за звук власного, нi на що не вважаючого, тiльки словам пiдвладного голосу, прилюдний оргазм, от як це називається, але вставляє публiку — завжди i всюди, навiть коли слiв нiхто нi фiга не тямить, навiть у чужомовному оточеннi, вперше ти це звiдала колись на писательському збiговиську в однiй азiятськiй країнi, де тебе з чемностi прошено почитати рiдною мовою — you mean, it is not Russian?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
Держава, яка народжується, народ на етапі його витворення, стиль, що тільки починає з’являтись. Неоформлене, початки, хаос!..
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Приклад 3:
Книжник XI в., що укладав її, мав так же мало певних відомостей про процес витворення держави руської, як і ми, ще менше, і його оповідання так само повинні підлягати історичній критиці, як і перекази легендарного часу історії римської. Але, не входячи в те питання, ми застановимось коло того status praesens[3] нашого народу, який показують нам наші джерела.
— Невідомий автор