Значення
- (Юриспруденція) –
Витопник — у давньому українському звичаєвому праві: людина, яка втопилася, знайдена у воді загиблою; утопленик.
- (Релігія) –
Витопник — у народних віруваннях: неспокійна душа такого утопленика, невідпета або загиблого насильницькою смертю, що є небезпечною для живих; водяник, мавка.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. витопник, р. витопника, д. витопникові, з. витопника, о. витопником, м. витопникові, к. витопнику