витоплення

1. Дія за значенням дієслова “витопити” — нагрівання приміщення, печі тощо до високої температури; інтенсивне паління.

2. (у техніці) Процес вилучення, відділення певної речовини (наприклад, жиру з кісток, олії з насіння) шляхом тривалого нагрівання; екстрагування теплом.

3. (переносно, рідко) Сильне духовне або емоційне переживання, споглядання, що веде до внутрішнього очищення або перетворення.

Приклади:

Приклад 1:
Так звана теорія фло гістону (Бехер, Сталь) пояснювала горіння тіл втратою ними флогістону, а витоплення металу при нагріванні його оксиду з вугіллям зводилось до переходу флогістону від вугілля до оксиду тощо. Хімічні перетв орення, які проводилися в т і ча си, були дуже примітивними.
— Невідомий автор