виточення

[ʋɪtot͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    Дія за значенням дієслова виточити — процес обробки матеріалу (дерева, металу, кістки тощо) на токарному верстаті для надання виробу циліндричної, конічної або іншої форми шляхом зрізування зайвого шару різцем.

  2. (Техніка) –

    Результат такої дії — виріб або його частина, що має форму, отриману точінням; характерна форма поверхні, створена точінням.

  3. (Мистецтво) –

    (у переносному значенні) Надання витонченої, вивіреної форми чому-небудь, доведення до високої мистецької досконалості (наприклад, про літературний стиль, фразу, танець).

  4. (Біологія) –

    (у біології, анатомії) Характерна обтічна, плавна форма частини тіла, що нагадує виріб токарної роботи (наприклад, виточення шиї, ніг).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. виточення, р. виточення, д. виточенню, з. виточення, о. виточенням, м. виточенні, к. виточення

Більше записів