Значення
- (Лінгвістика) –
Той, хто має хист до красномовства, уміє вправно та переконливо говорити; красномовець, оратор.
- (Історія) –
(заст.) Той, хто відзначається мужністю, відвагою, видатними вчинками; герой, богатир, лицар.
- (Лінгвістика) –
(перен., заст. або ірон.) Людина, яка схильна до вигадок, незвичайних вчинків або пригод; бешкетник, потвора.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. витія, р. витії, д. витії, з. витію, о. витією, м. витії, к. витіє