Значення
- (Лінгвістика) –
Той, хто витівничає, вигадує витівки; жартівник, пустотливець, бешкетник.
- (Фольклор) –
(у фольклорі) Фантастична істота, дух, що, за народними повір’ями, витівничає, робить дивні речі; маро́зник, ма́ра.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. витівник, р. витівника, д. витівникові, з. витівника, о. витівником, м. витівникові, к. витівнику