висвідчення

[ʋɪsʋidt͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Офіційний документ, що підтверджує певний факт, правовий стан або повноваження; свідоцтво, посвідчення.

  2. (Юриспруденція) –

    (заст.) Дія за значенням дієслова «висвідчити»; свідчення, засвідчення, підтвердження.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. висвідчення, р. висвідчення, д. висвідченню, з. висвідчення, о. висвідченням, м. висвідченні, к. висвідчення

Більше записів