вистріл

1. Одиночний постріл зі стрілецької чи артилерійської зброї, а також звук, що його супроводжує.

2. Швидкий, різкий рух, кидок, стрибок або порив чогось уперед; сплеск, викид (наприклад, води, полум’я, світла).

3. Різкий, короткий звук, схожий на постріл (наприклад, тріск, клацання).

4. Миттєва, інтенсивна поява або прояв чогось (наприклад, болю, думки, почуття).

5. У спорті (теніс, бадмінтон тощо) — потужний, атакувальний удар по м’ячу або волану.

Приклади вживання

Приклад 1:
Раптом вистріл, брязкіт розбитої шибки, крик, галас. Хто, чого, куди?
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”

Частина мови: іменник (однина) |