високоосвіченість

1. Властивість або стан за значенням прикметника “високоосвічений”; наявність у людини вищої, ґрунтовної освіти, широких і глибоких знань у певній галузі або загалом.

2. Сукупність осіб із вищою, ґрунтовною освітою як соціальна або професійна група; інтелігенція.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |