Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість за значенням прикметника “високомовний”; піднесений, урочистий стиль мовлення або письма, що характеризується використанням книжкової, архаїчної лексики, складносинтаксичних конструкцій та риторичних прийомів для створення особливої величності та емоційного піднесення.
- (Лінгвістика) –
Урочиста, пафосна манера висловлювання, що часто сприймається як надмірна, штучна або позбавлена простоти; красномовство.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. високомовність, р. високомовності, д. високомовності, з. високомовність, о. високомовністю, м. високомовності, к. високомовносте