Властивість або стан того, що виснажує; здатність викликати втому, виснаження фізичних або душевних сил.
виснажливість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І він радісно подумав: «Завтра я тебе вже не почую».І той півтора року накутуваний біль, те гнітюще невдоволення, людині в поривах притаманне, вся гіркота щоденного прагнення і виснажливість мрій, що він у місті дізнав, обертались тепер у щасливу стому й щемлячий потяг до заспокоєння. Він бачив себе завтра не сільбудівцем, не сільрадівцем, не вчителем чи спілчанським діячем, а непомітним хліборобом, одним з безлічі сірих постатей, у свитках, що водять по землі вічне рало.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: іменник (однина) |