1. Властивість або якість того, що є вишуканим; витонченість, елегантність, високий смак у вираженні, оформленні, поведінці тощо.
2. Надмірна, іноді штучна витонченість; вибагливість, переутрудненість.
вишуканість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Відчуваю всю вишуканість і аристократичність цієї роботи. Масу темних місць розшифрувала» (1935; 2: 93).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
“Вишуканість” колекції доводило фото макаронів на чорному тлі, забезпечуючи враження розкошу і витонченості. На відміну від інших виробників макаронів, BARILLA уникає використовувати в рекламі традиційний італійський фольклор, вважаючи за краще сучасну елегантну рекламу в найбільших італійських містах.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Частина мови: іменник (однина) |