виселенець

[ʋɪsɛlɛnɛt͡sʲ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Особа, яку примусово або в примусовому порядку виселено з місця постійного проживання (наприклад, з окупованої території, зони бойових дій, зони екологічного лиха).

  2. (Історія) –

    Історично: особа, що була насильно переселена (депортована) органами влади з рідних місць за політичними, національними або іншими мотивами (наприклад, виселенці з Холмщини та Підляшшя 1944-1946 років, депортовані кримські татари).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. виселенець, р. виселенця, д. виселенцеві, з. виселенця, о. виселенцем, м. виселенцеві, к. виселенцю

Більше записів