виразність

1. Абстрактний іменник, що означає властивість бути виразним, здатність яскраво, чітко та переконливо виражати думки, почуття, ідеї або художні образи.

2. У мистецтві (літературі, живопису, музиці тощо) — якість твору або його елементів, що полягає у силі емоційного та художнього впливу, у здатності створювати яскраві, запам’ятовуючі образи.

3. У мовленні чи поведінці — яскравість, емоційна наповненість, що робить їх помітними та ефектними.

Приклади:

Приклад 1:
Проте виняткова органічність виконавської манери останнього, виразність і вишуканість у кожному жесті чи нахилі голови, пристойні вокальні дані та висока фізична підготовленість його ж дають усі підстави стверджувати про появу нової зірки на венеційському оперо- вому небосхилі. Режисер вистави, на жаль, відмовляється подати прізвище новачка, вочевидь, пов’язуючи з ним якісь далекосяжні продюсерські плани.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Охороноспроможність, унікальність, транскрипція, транслітерація, асоціативність, залученість, запам’ятовуваність, виразність, доцільність, прийнятність, ритміка, перспективи використання – це: a ознаки товарного знаку; b критерії відбору слогану; c ознаки бренду; d критерії вибору імені товару.
— Самчук Улас, “Марія”