випроводжання

[ʋɪproʋodʒɑnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Дія за значенням дієслова “випроваджувати” — супроводження когось, хто йде або від’їжджає, до певного місця (наприклад, до дверей, до воріт, до транспорту) з метою прощання або ввічливості.

  2. (Етнографія) –

    Обряд, пов’язаний з проводом, прощанням з кимось, хто від’їжджає або покидає певне місце (наприклад, весільне випроводжання молодої до дому молодого).

  3. (Юриспруденція) –

    Рідше — примусове видалення, вигнання когось із якогось місця.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. випроводжання, р. випроводжання, д. випроводжанню, з. випроводжання, о. випроводжанням, м. випроводжанні, к. випроводжання

Більше записів