Значення
- (Юриспруденція) –
Дія за значенням дієслова “випозичити”; отримання чогось на певний час із зобов’язанням повернути.
- (Лінгвістика) –
(У мовознавстві) Процес або результат запозичення мовних елементів (слів, словосполучень, морфем, синтаксичних конструкцій) з однієї мови в іншу; запозичення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. випозичення, р. випозичення, д. випозиченню, з. випозичення, о. випозиченням, м. випозиченні, к. випозичення