Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість за значенням дієслова “виповнити(ся)”; стан повноти, завершеності, настання певного строку або моменту.
- (Лінгвістика) –
(У лінгвістиці) Ступінь, у якому звук мови відповідає своєму ідеальному артикуляційному образу; повнота реалізації фонетичних характеристик звука в мовленні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. виповненість, р. виповненості, д. виповненості, з. виповненість, о. виповненістю, м. виповненості, к. виповненосте