1. Властивість за значенням дієслова “виповнити(ся)”; стан повноти, завершеності, настання певного строку або моменту.
2. (У лінгвістиці) Ступінь, у якому звук мови відповідає своєму ідеальному артикуляційному образу; повнота реалізації фонетичних характеристик звука в мовленні.