Словник Української Мови
Буква
1. Те, що відхиляється від загального правила, звичайного порядку, загальноприйнятих норм; окремий випадок, що не підпадає під загальну закономірність.
2. (у множині) Привілейоване становище, особливі права, надані комусь на відміну від інших.
3. (у логіці та філософії) Положення, яке суперечить загальному твердженню і тим самим спростовує його.
4. (у програмуванні та інформатиці) Стан (помилка, нестандартна ситуація), що виникає під час виконання програми і потребує спеціальної обробки.
Приклад 1:
У Чернігові, ясна річ, не було ні опери, ні серйозних концертів — музичні враження постачали лише радіо та ще заїжджі гастролери, як правило, не дуже високої якости (як виняток пригадую концерти закарпатського хору, що справив на мене колосальне враження). Тож я надолужувала власним (хоч і яким недосконалим!)
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Як виняток, в окремих населених пунктах реєструється перевищення нормативу у 60 Бк/кг вмісту 137Cs у картоплі. Окрему, достатньо вагому проблему створюють дикорослі (лісові) гриби та ягоди.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Як виняток, записують формули таких нітрогенових сполук: NН3, NCl3, N2Н4, NBr3, NI3, N4S4 тощо. Українській та російс ькій мовам у назвах складних ре човин властиве написання і вимовляння передусім електро негативної, а вже потім електропозитивної частин назви сполуки, наприклад: FеС13 — хлорид феруму (ІІІ), трихлорид феруму, тоді як у західноєвропейських мовах — навпаки: FеС13 — Eisen (III) chlorid, Eisentrichlorid (нім.
— Невідомий автор