винятковість

Значення

1. (Філософія) –

   Властивість або стан того, що є винятковим, унікальним, що різко відрізняється від загального правила, звичайної норми або масової практики; надзвичайність, особливість.

2. (Юриспруденція) –

   Юридичний термін: особливий правовий режим, статус або повноваження, що надаються за законом у певних надзвичайних обставинах або для певних суб’єктів, що відхиляється від загальних норм.

3. (Філософія) –

   Філософсько-політичний термін (часто у словосполученні “історична винятковість”): концепція, за якою певна нація, держава, культура або історичний шлях вважаються унікальними, не мають аналогів і не підкоряються загальним закономірностям.

Правопис та відмінювання

Синоніми & Антоніми