1. Властивість або стан того, що є винятковим, унікальним, що різко відрізняється від загального правила, звичайної норми або масової практики; надзвичайність, особливість.
2. Юридичний термін: особливий правовий режим, статус або повноваження, що надаються за законом у певних надзвичайних обставинах або для певних суб’єктів, що відхиляється від загальних норм.
3. Філософсько-політичний термін (часто у словосполученні “історична винятковість”): концепція, за якою певна нація, держава, культура або історичний шлях вважаються унікальними, не мають аналогів і не підкоряються загальним закономірностям.