Словник Української Мови
Буква
1. (в архітектурі) декоративний елемент у вигляді невеликого спіралеподібного завитка, що використовується для прикраси капітелей, карнизів, порталів, переважно в стилі бароко та рококо.
2. (в ювелірній справі та художній обробці металу) тонкий, витончений завиток із дроту, скручений у вигляді спіралі, який є складовим елементом філіграні.
Приклад 1:
Ось скатерть шльонськая нешпетна, Її у Липську добули; Найбільше в тім вона прикметна, На стіл як тілько настели І загадай якої страви, То всякі вродяться потрави, Які на світі тілько єсть: Пивце, винце, медок, горілка, Рушник, ніж, ложка і тарілка. Цариці мусим сю піднесть.
— Самчук Улас, “Марія”