Значення
- (Історія) –
(історичне) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — особа, яка займалася збором натурального податку (вина) на користь князя або держави.
- (Лінгвістика) –
(переносне, рідковживане) Той, хто вигадує, вишукує щось хитромудре, незвичайне; винахідник, викрутень.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. виноходець, р. виноходця, д. виноходцеві, з. виноходця, о. виноходцем, м. виноходцеві, к. виноходцю