виноходець

1. (історичне) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — особа, яка займалася збором натурального податку (вина) на користь князя або держави.

2. (переносне, рідковживане) Той, хто вигадує, вишукує щось хитромудре, незвичайне; винахідник, викрутень.