виночерпій

1. У давньоруській та українській княжій добі — придворний чин, особа, відповідальна за подавання напоїв (переважно вина) під час бенкетів, трапез або церемоній.

2. У переносному значенні — той, хто черпає, роздає вино; виночерпач.