Древослів

Словник Української Мови

виночерпій

[ʋɪnot͡ʃɛrpij] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Історія) –

    У давньоруській та українській княжій добі — придворний чин, особа, відповідальна за подавання напоїв (переважно вина) під час бенкетів, трапез або церемоній.

  2. (Історія) –

    У переносному значенні — той, хто черпає, роздає вино; виночерпач.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. виночерпій, р. виночерпія, д. виночерпієві, з. виночерпія, о. виночерпієм, м. виночерпієві, к. виночерпію

Більше записів