Винаймач — власна назва, історичний термін для позначення найманого воїна, солдата-професіонала у Великому князівстві Литовському та на українських землях у його складі (XIV–XVI ст.), який служив за плату (найм) та зазвичай мав власне озброєння.
Винаймач — власна назва, юридичний термін у Великому князівстві Литовському для особи, яка добровільно вступала в залежність (наймалася) на певний строк до землевласника (наймавця), зобов’язуючись виконувати роботи або службу, за що отримувала утримання, плату або наділ землі.