Значення
- (Юриспруденція) –
(юрид.) Договір, за яким одна сторона (наймодавець) зобов’язується передати іншій стороні (наймачеві) майно в тимчасове володіння та користування або в тимчасове користування за плату; процес укладення такого договору або отримання майна на його підставі.
- (Економіка) –
(заст.) Дія за значенням дієслова “винаймати” (орендувати, брати внайми); оренда, наймання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. винайм, р. винайму, д. винаймові, з. винайм, о. винаймом, м. винаймі, к. винайме