1. Дія за значенням дієслова “винагороджувати”; нагородження когось за щось, відплата за якісь дії, зусилля або заслуги.
2. Те, що отримує хтось як винагороду; матеріальна або нематеріальна відплата, компенсація, нагорода.
винагородження
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Упродовж трьох днів і трьох ночей душа перебуває біля небіжчика, а на світанку дня четвертого вона опиняється біля чарівного «мосту винагородження» (Чінват), який перед праведниками ширшає, а перед грішниками звужується. Праведну душу стрічає там дівчина неземної вроди, яка й супроводжує її на небо, до вершини блаженства — Безконечного Світла.
— Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |