вимочення

[ʋɪmot͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    Дія за значенням дієслова “вимочити” — тривале залишення чогось у рідині для насичення вологою, розм’якшення, очищення або зміни властивостей.

  2. (Виробництво) –

    Процес або результат такої дії; стан предмета, що був підданий мочінню.

  3. (Виробництво) –

    (у технологічних процесах) Обробка сировини (наприклад, деревини, шкіри, тканин) шляхом тривалого витримування у воді або спеціальних розчинах для підготовки до подальшої переробки.

  4. (Сільське господарство) –

    (у сільському господарстві) Прийом передпосівної обробки насіння шляхом замочування для прискорення проростання або протруювання.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вимочення, р. вимочення, д. вимоченню, з. вимочення, о. вимоченням, м. вимоченні, к. вимочення

Більше записів