Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “вимірювати”; встановлення кількісних характеристик чогось за допомогою спеціальних приладів, засобів або одиниць виміру.
2. Результат такої дії, виражений у певних одиницях; отримана величина, числовий показник.
3. (у техніці, метрології) Сукупність операцій, що застосовуються для визначення співвідношення між однією величиною (що вимірюється) та іншою, однорідною з нею величиною, прийнятою за одиницю.
Приклад 1:
ПУЛЮЙ ІВАН (1845–1918) Запропонував в 1875 р. апарат для визна- чення механічного еквівалента теплоти, який відзначався високою точністю вимірювання. За його доп омогою отримав значення J=(425,2±5,4) кгм/ккал, яке збігається з резул ьтатом Джоуля J=(427,9) кгм/ккал.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
ОСТРОГРАДСЬКИЙ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ (1801-1862) Вивів математичну теорему для векторного поля довільної природи: ∫=∫ vs dVadivSda ; z z y y x x aaaadiv ∂ ∂ ∂ ∂ ∂ ∂ ++= Ґаусс отримав цю теорему сто совно до елек- тростатичного поля: ∫=∫ vs dVρSdD Електростатика 122 КОСОНОГОВ ЙОСИП ЙОСИПОВИЧ (1866-1922) Розробив метод вимірювання діелектричної проникності неполярних рідин для сантиметр о- вого діапазону хвиль. ШЕСТОПАЛОВ ВІКТОР ПЕТРОВИЧ (нар.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
для вимірювання ді – електричної проникності речовини спіральний хвильовід. Отримав формули для ε у випадку, коли спіраль повністю занурена в рідину.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”