Значення
- (Юриспруденція) –
Той, хто вимагає щось, хто висуває вимоги; винувач, позивач (застаріле).
- (Юриспруденція) –
У стародавньому українському праві: позивач, стягач, істець; особа, яка порушила судову справу з вимогою про відшкодування збитків або покарання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вимагач, р. вимагача, д. вимагачеві, з. вимагача, о. вимагачем, м. вимагачеві, к. вимагачу