1. (розм.) Викинути, виштовхнути щось або когось, позбутися чогось недбало або з презирством.
2. (перен., розм.) Виголосити, вимовити щось різко, необдумано або з грубістю (найчастіше про слова, образи).
викишкати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Панотці через те найгірше, що він лаяв обливанцями та погорджав ними… Всім бажалось викишкати його, й тільки приключки чекали. Доки ж був його дядько на архирействі, то брались — і руками не здвигали: — що ж, кажуть, архирей йому дядько, то ше нам біда буде.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: дієслово () |