Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто викинутий, вигнаний з якогось середовища, колективу; вигнанець, відлюдник.
2. Застаріла та образлива назва людини, народженої поза шлюбом; байстрюк, незаконнонароджений.
3. У розмовному мовленні — про людину з поганою поведінкою, гідну осуду; нікчема, негідник.
Приклад 1:
Цей викидень глобалізованого світу уособлює універсального Сатану-для-всіх, він є Князем усієї Таємної Поліції, Володарем Мух, Цитрин і Вартових Веж. У цьому світі Білинкевичі працюють менеджерами середньої руки, а «худорляві південні типи» перевтілюються в біржевих маклерів.
— Невідомий автор