Словник Української Мови
Буква
1. Виганяти димом, закурюванням (про комах, тварин).
2. Виготовляти, одержувати шляхом перегонки, сухої перегонки (наприклад, дьоготь, смолу).
3. Псувати, знищувати щось димом, закурюванням.
4. Розмовне. Випивати багато, до кінця (переважно про алкоголь).
Приклад 1:
Ні пострілу, ні вигуку, ні тіні… Ополченці зарипіли підошвами по заметах, зайшли у тьмаві протоптані вулички й один одному зашепотіли: невже гультіпаки поховались, сидять у хатах під снігом і їх доведеться розкопувати й викурювати вогнем? Та хоч би як там було, а сніги у П’ятці були глибші і ніби тепліші — безвітряні, на відміну від тих, що дубли і дичіли в голих, сплющених сумом полях.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”