Словник Української Мови
Буква
1. Звільняти себе від чогось, позбавлятися чогось шляхом викупу (грошей, майна тощо).
2. (переносне значення) Звільнятися від чогось тяжкого, обтяжливого, неприємного (зобов’язань, провини, гріхів) через страждання, спокутування або певні дії.
3. (застаріле) Викуповувати себе з неволі, з рабства, отримувати волю за гроші.
Приклад 1:
Ассирійський раб, зокрема, міг завести сім’ю, вести власне господарство, укладати договори від свого імені, тримати рабів, виступати в суді, викуплятися на волю тощо. Ясна річ, це не означало, що рабська доля його повністю влаштовувала, як і тих збіднілих общинників, які потрапляли до чіпких рук лихварів.
— Невідомий автор