Значення
- (Лінгвістика) –
Голосно, різко або з натиском вимовляти, промовляти, вигукувати слова чи фрази.
- (Лінгвістика) –
Несподівано, часто зі збудженням або подивом, висловлювати думку, зауваження, яке важко стримати.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я викрикую, ти викрикуєш, він викрикує, ми викрикуємо, ви викрикуєте, вони викрикують
Приклади з художньої літератури
-
Пан Олексій прочитав, бідолаха, це на голос, захвилювався, почервонів весь. А потім заходив швидко по кімнаті й як не почне викрикувати.— Олена Теліга